Всесвітній день дитини

20 листопада - Всесвітній день дитини. День захисту дітей. Яке дитинство мають наші ліцеїсти? Дитинство, яке в Україні давно стало викликом.

Наші діти прокидаються вночі.
І ми, дорослі, прокидаємося разом із ними.
Вони бояться - і ми боїмося.
Бо цей страх уже більше про них, ніж про нас.

Вони знають звуки, які дитина не повинна знати ніколи:
глухий удар з відлунням, дзижчання дронів,
характерний свист, що змушує завмерти.

А вдень вони роблять вигляд, що все як завжди:
граються, сміються, пишуть контрольні.
Але іноді вони дивляться так,
що ти розумієш - це не дитячий погляд.
Це погляд того, хто знає більше, ніж мав би знати у своєму віці.

Наші діти дорослішають швидше, ніж повинні.
І ця реальність зовсім не та, яку хочеться побажати кожній дитині.
Дитинство в Україні більше не гарантує безпечного простору.

Школа мала б бути місцем, де навчаються жити.
А стала місцем, де навчаються ховатися.
І поруч із зовнішньою небезпекою є інші: булінг, самотність, інтернет, що інколи ранить гостріше, ніж реальність.

Наші діти живуть у світі, де небезпека поруч, а безпека - це завжди зусилля.

Ми, дорослі, ловимо цей світ руками, намагаючись прикрити хоч щось із того, що на них летить.
Батьки роблять із дому фортецю, хоч самі тримаються на останній витримці.
Учителі тримають школу, як тримають голос - коли всередині тремтить, а говорити все одно треба.
Наші Захисники та Захисниці тримають кордони, щоб у дітей було завтра.
А світ здебільшого дивиться, читає новини, розводить руками - і мовчить.

І серед усього цього є одна проста правда: наші діти витримують більше, ніж повинні.
І все одно сміються.😊
І все одно мріють.🙄
І все одно ростуть.🤗
Оце - їхня сила.

Ми хочемо одного - щоб 20 листопада колись стало просто Днем дітей.
Без слова «захисту».
Бо діти мають бути в безпеці.
І просто мати дитинство.